escorte paris Erotisch Pornos

“Або реформи, або розпад”, – Павло Шеремета для польського видання “Rzeczpospolita”

«Україна не може звинуватити лише Захід у своїх нинішніх проблемах. Якби ми зробили більше, якби ми почали шокову терапію, у такому разі можна було б мати претензії до Брюсселя, що він не відкрив для нас перспективу членства. Але для цього спочатку ми мусимо зробити свою домашню роботу» – сказав Єджею Бєлецькому колишній міністр економіки в уряді Арсенія Яценюка Павло Шеремета.

Rz: У серпні 2014 року, як перший член уряду Арсенія Яценюка, ви подали у відставку з посади міністра економіки. Вже тоді ви передбачали, що за таких сумних обставин завершиться місія прем’єр-міністра, обраного після революції на Майдані?

Насправді, я вже тоді попереджав А. Яценюка, що це так завершиться, тому що він працює дуже повільно. І замість того, щоб дати поштовх, він блокує ключові структурні реформи, а саме: скорочення кількості агенцій, що контролюють економічне життя країни, дерегуляцію умов ведення бізнесу, боротьбу з корупцією.

Але чому Яценюк так діяв?

Для мене це також було несподіванкою. Зрештою, політик, який досконало володіє англійською мовою, був фаворитом для США та Європи. Проте я швидко зрозумів, що це вдавання (гра), що його інстинкт не є аж настільки реформаторським. Потрібно, напевно, пояснювати це п’ятнадцятьма роками, які він провів на вершинах української політики, де і застряг в складеній системі. Крім того, блокування реформ це не єдине заперечення. Він залучав людей зі старої системи.  І тому, що я був людиною поза системи, А. Яценюк намагався мене ізолювати, прислухаючись до старої гвардії. Ставив на людей минулого, а не майбутнього.

Зачекайте хвилинку, але в його уряді була міністр фінансів Наталя Яресько, яка приїхала з США, чи міністр економіки литовець Айварас Абромавичус, обоє визнані реформатори…

Так, але не Яценюк привів цих людей! Вони були приведені на посади Президентом Петром Порошенком, а точніше главою його адміністрації Борисом Ложкіним.

Яценюк був людиною одного з провідних олігархів?

Швидше за все він лавіює між декількома. Говорять, що він тісно пов’язаний як з Ігорем Коломойським, Рінатом Ахметовим, так і з Віктором Пінчуком. Складно знайти цьому вагомі докази, проте журналісти не один раз публікували фото з їх зустрічей.

Проте, Яценюк працював у вкрай складних умовах. Україна перебувала у стані війни з Росією, рівень життя людей раптово погіршився, а у Верховній Раді щораз більший вплив здобували популісти, які блокували проекти реформ.

Я згоден, але він не намагався всіляко проштовхувати ці реформи. До прикладу візьміть приватизацію державних підприємств: коли я був міністром, я підготував законопроект, а потім, через рік його було обговорено в уряді і до цього дня не було прийнято парламентом. Яценюк не зробив нічого, щоб переконати депутатів у необхідності прийняття цього законопроекту. Багато про це я спілкувався з Лешком Бальцеровичем. Завжди рекомендується проводити реформи якнайшвидше, коли уряд ще має кредит довіри і не впав ентузіазм до соціальних змін. В Україні так не відбулось. А тим реформам, які вдалось здійснити, ми завдячуємо тиску МВФ.

Що вдалось зробити?

Перш за все, з метою стабілізації державних фінансів, збалансовано бюджет, обмежено субсидії для Нафтогазу за рахунок підвищення цін на опалення майже до ринкового рівня. Також вдалось диверсифікувати джерела імпорту газу,  і впровадити більш прозору систему державних закупівель.Цим в значній мірі завдячуємо міністру фінансів Наталі Яресько.

Новим прем’єр-міністром може стати Володимир Гройсман, людина, Петра Порошенка. Президент візьме на себе всю владу?

Я стурбований надмірною концентрацією влади в його руках. А. Яценюк у багатьох темах був противагою для Порошенка, але тепер альтернативний центр противаги зникає. В. Гройсман є другом Президента протягом тривалого часу, навіть його протеже.

Чи боїтеся Ви, що Порошенко може побудувати авторитарний режим?

Можливо не стільки боюся, як стурбований.

Демократія в Україні перебуває під загрозою?

Це буде залежати від українців, які свого часу не дозволили будівництво авторитарного режиму Януковича і,  я вважаю, що українці є досить зрілими та досвідченими, щоб не дозволити такого П. Порошенку.

Але Порошенко був героєм Майдану. Тепер, чому він мав би йти слідами Януковича?

Це менеджер, який має тенденцію до управління державою, як своїм бізнесом. І у своїй компанії не терпить будь-якого заперечення з боку працівників. Водночас у країні завжди має бути опозиція. Сподіваюсь, що П. Порошенко є досить зрілим, щоб усвідомити це.

Можливо він має управляти твердою рукою, що протистояти зростаючому впливу популістських партій?

П. Порошенко і сьогодні переміг би на президентських виборах, хоча, можливо, не в першому турі. Він має 20-25% підтримки, що набагато менше, ніж відсоток який здобув на виборах (54%). Але в Україні це і так хороший результат для президента чи прем’єр-міністра. А. Яценюка підтримує тільки 2% населення. Але я згоден, що повернення Юлії Тимошенко до влади – яка сьогодні лідирує в опитуваннях громадської думки – величезна небезпека. Вона демонструє найгіршу форму популізму. Негайно розвалила би бюджет, обіцянками, які не можна буде виконати.

Таким чином, реформатори мають тільки два з половиною років, які залишились до найближчих виборів, щоб переконати людей, що будування сучасної ринкової економіки, все ж таки, має сенс?

Це дуже оптимістичний сценарій. Для України нормою є дострокові вибори, можливо, вони будуть проходити восени цього року. А потім популісти посилять вплив, але не тільки вони, а також Самопоміч Андрія Садового, реформатори Міхеєля Саакашвілі.

Стосовно інформації, що П. Порошенко приховав свої активи в офшорних зонах, у той час як інша частина нації опинилась у злиднях, це вплине на його позицію?

Це був третій місяць його правління. Потім він сказав, що готує свій бізнес до продажу. Зрештою, він не продав, але можна допустити, що офшорний фонд, був заснований з метою здійснення такої операції. Президент, врешті-решт, ефективний підприємець,  і це не дивно, що він піклується про свою власність. Українці вже пережили безліч розчарувань, така новина не дуже їх хвилює.

Як Володимир Путін буде використовувати нинішню політичну кризу в Україні?

Це складне питання, тому що В. Путін непередбачуваний. Хто б міг очікувати, що він буде втручатись в Сирію, а потім, так раптово виведе війська? Розвідувальні дані вказують на те, що він у черговий раз зміцнює військові сили на кордоні з Україною. Але що це означає? У мене склалось враження, що В. Путін, в першу чергу, прагне до повернення співпраці з Заходом з метою скасування санкцій. Це не 2014 рік, коли ціни на нафту були високими, пропаганда Кремля була успішна завдяки Олімпійським іграм в Сочі, настрій у росіян був позитивним і розвивалась економіка.

Можливо, В. Путін чекає аж доки український плід дозріє і сам впаде йому в руки? Які настрої на сході країни?

Я був кілька тижнів тому у Краматорську, Одесі, частині Донбасу, яка не окупована російськими військами. Здавалося б вплив Москви тут не аж так великий, але коли починаєш збирати більше інформації, виявляється, істина інакша. Люди підтримують місцевих лідерів, насторожено ставляться до влади у Києві. Своє робить російська пропаганда, яка представляє український уряд у ролі фашистів. Аналогічні настрої  поширені не тільки в Одесі, але й в Харкові, Дніпропетровську… Хоча, чим далі на захід, тим слабше…

Чи загрожує Україні розпад на дві частини?

Або і більше. Скажу інакше: якщо не буде реформ, зберігається загроза втрати контролю над певними територіямия.

Які регіони України можуть бути втраченими?

Ні, я того не хочу говорити. Це залежить від місцевих керівників, діяльності російських агентів у цих регіонах.

На скільки винен Захід, підтримка якого для України в кінці кінців доволі обмежена? Система вільної торгівлі зараз не приносить користі українцям…

За це не можна звинувачувати тільки Захід. Велику частину відповідальності несуть на собі українські компанії, які з причин відсутності реформ,як і раніше,базують свою діяльність на відносинах з владою, зв’язках, субсидіях з бюджету. Власне, для цього не потрібно завойовувати ринки в Польщі, Німеччині або Франції. У Польщі, завдяки шоковій терапії,було інакше – компанії в один день були відрізані від державної підтримки, була проведена демонополізація, система державних закупівель стала прозорою. І таким чином Польща через 15 років почала розвивати в дуже великих масштабах експорт.Тим часом ми ще не почали чогось на зразок шокової терапії! ЄС і США дали нам відповідний шанс. Якби ми зробили більше, можна було б звинувачувати Брюссель, що він не відкрив перед нами перспективу членства. Але для цього ми спочатку маємо зробити свою домашню роботу.

Це вже втретє після проголошення незалежності і помаранчевої революції невдала спроба побудувати в Україні сучасну державу. Чи не остання?

Не будемо пораженцями, це не кінець. З Україною потрібно бути терплячими, буде багато інших спроб. Це велика країна, з дуже складною історією, складним менталітетом і глибокими розбіжностями. Саме тому Україна не є Польщею! Захід очікував, що Україна повторить досвід Польщі, але це нереально. Водночас, ми великою мірою відрізняємось від Росії, ми посередині. І не дивлячись на всі труднощі все ще рухаємось в правильному напрямку. Частина нації, 10-20%, хоче змінити цю тенденцію. Потрібно їх переконати, щоб переламати опір. Це займе багато часу, впевнений, що не одне покоління. Проте врешті решт все вдасться.

Mp3 indir