Віра Нанівська: проблема українських реформ – інтелектуальна

IMG_1998med1

Віра Нанівська, Голова Правління «Колегіуму  Анни Ярославни», громадська діячка та вчена, експерт з питань державного управління та реформування політичних інституцій, викладач курсу «Повний цикл публічної політики» у Школі управління

Бесіду вела Марія Гонська

 

Проблема українських реформ – інтелектуальна

В нашій політиці, законопроектах немає аналізу політики в трьох параметрах: візія, перешкоди, рішення. А також аналізу позицій зацікавлених сторін. Чи це можливо? Можливо, але заважає відсутність знань. Ми багато говоримо про реформи, і є така ілюзія, що перешкоди в реформах – це ментальність і відсутність політичної волі. І хтось завжди створює опір, не дає проводити реформи. Але, як правило, якщо вникати глибше, то зрозумілим стає просто відсутність ясної картини, що саме треба міняти, як це міняти. І великою ілюзією є ця зрозумілість: що тут думати, все і так ясно, треба просто зробити, щоб було добре. Але державна машина дуже велика, складна, і її зробити доброю, змахнувши якоюсь чарівною паличкою є неможливо. А знайти такі силові точки, де збирається вплив на всі решта процеси і результати є дуже важко. І в дуже багатьох сферах ми про них просто не знаємо. Наприклад, в такій темі, як житлово-комунальне господарство, питання житлової радянської спадщини ми навіть серйозно не обговорюємо, але це є величезна майбутня трагедія і ми про неї не думаємо.

Soviet legacy housing – величезна майбутня трагедія і її ніхто не обговорює серйозно

Україна належить до групи країн, які пройшли приватизацію житла, і в яких бідні люди володіють житлом. Що це означає? Бідні люди володіють житлом і не можуть забезпечити підтримку інфраструктури житла, інфраструктури кварталу навколо житла. Ми з цим ще навіть не почали працювати. В країнах Балтії, в Польщі, Німеччині вже з цим активно працюють, і міняють цю ситуацію, а ми навіть близько до цього не підійшли. Ми тільки знаємо, що ситуація погіршується з кожним днем, труби наші з кожним днем стають гіршими, ми думаємо, що це є питання прозорості, але тут уже значно все гірше, ніж просто прозорість. Тому, ми навіть не працюємо з терміном soviet legacy housing. І я була дуже приємно здивована, що є один студент, який зацікавився цією темою і буде з цим працювати. І, оскільки завдання після нашого курсу є розробка повного циклу публічної політики і policy agenda, то я думаю, що це дасть дуже добрі результати.

Про miracle governance в сенсі радикальних реформ

Люстрацію необхідно робити, в першу чергу, законодавства, 90% – це спам, це потрібно викинути. У нас немає жодного шансу виправити, вдосконалити нашу систему державного управління, бо вона – радянська, зруйнована. Але радянська, хоч би вона була в ідеальному стані, вона ще б більше нам не підходила, бо ми вже є демократичною країною. В нас демократичні вибори, в нас політична конкуренція, в нас приватна власність і нам ця радянська управлінська машина категорично не пасує. Вона ще й того повністю дисфункціональна. Вона і згнила, і розвалена, і корумпована. І ми не маємо шансу її підправити якось. Тобто, в нас багажу старих демократичних інституцій немає. Тому ми маємо можливість і необхідність робити нові демократичні інституції, які будуть значно випереджати те, що зараз на Заході планують і роблять, тому що в них теж є криза. Тільки ця криза на недосяжному для нас рівні, але вона, все одно криза демократична інституцій. Я думаю, що в нас буде так, як в було Японії з технологіями – японська технологічна революція, що була пов’язана з фактором пізнього розвитку. Це – коли ми так відстали, що вже опинилися аж спереду. Miracle governance в сенсі радикальних реформ повинна робити нова генерація державних службовців. Ви повинні це робити!

Зовсім нова генерація людей, яким слова «інтелектуальні виклики» є доступні

Викладаючи курс «Повний цикл публічної політики», я була вражена тим, наскільки магістри з публічного адміністрування Школи управління є готовими до дуже серйозних змін, до роботи, як такі люди, що вже дуже точно знають, чого вони хочуть. Вони розуміють, які реформи вони хочуть робити, вони розуміють, чому вони хочуть їх робити. Це вперше я бачу таку групу, цілу групу, які всі разом однаково є на високому рівні соціальної активності. І я навіть думала, що їх спеціально готували, підбирали як соціальних, суспільних лідерів. Як сказав Павло Шеремета, що, в принципі, так десь і було. В мене дуже хороші враження від роботи з студентами, вони дуже вдумливі, розумні і з ними було надзвичайно цікаво. Це зовсім нова генерація людей, яким слова «інтелектуальні виклики» є доступні!

IMG_2023med